Це текст з категорії “прочитав/-ла і можу зробити сам/-а”. Я написав його для вчителів, вчительок та шкільних психологів, які хочуть працювати з щасливими колегами та коліжанками. Мені здається, що ми в Ed2change знайшли рецепт, який допоможе вчительству бути щасливішими. Тож у наступні 10 хвилин (саме стільки часу потрібно, щоб прочитати до кінця) я проведу вас по алгоритму, який уже зробив роботу для сотень вчителів та вчительок легшою і приємнішою.
Враховуйте стан здоров’я школярів. Якщо у дитини є проблеми зі слухом або зором, можете посадити її за 1-2 парти в центральному ряду.
Порада №2
Великий зріст дитини дуже часто вважається показником того, що її потрібно посадити за останню парту. Це не завжди правильний підхід. Високого учня можна розмістити за будь-якою партою в бічних рядах. Головне, щоб він сидів з протилежного боку від центральних проходів.
Порада №3
Врахування темпераменту дитини при розсаджування за парти допоможе забезпечити спокійну атмосферу на уроці. Так, наприклад, якщо гіперактивного учня посадити на передню парту, то він цілий урок буде миготіти перед усім класом і тим самим привертати до себе увагу інших дітей, відриваючи їх від роботи. У той же час дитина з темпераментом флегматика може зовсім «загубитися», сидячи на останній парті.
Порада №4
Учителю варто знати особливості характеру і індивідуальні особливості своїх учнів. Сором’язливу дитину краще посадити на ряди збоку, але, ні в якому разі, не на задні парти. А ось активного і ініціативного учня можна сміливо відправити і на останню парту. Багато вчителів садять за одну парту дітей зі спокійним і енергійним характером.
Порада №5
Протягом року вчителю необхідно кілька разів пересаджувати дітей за інші парти, міняти пари. Спостерігаючи за поведінкою школярів в різних ситуаціях на уроці, йому важливо домогтися оптимальної комбінації, при якій кожна дитина буде здатний плідно працювати і відчувати себе комфортно.
Порада №6
Як уникнути непорозумінь з батьками з приводу того, що їх дитина сидить на «поганий» парті – запропонувати їм самим скласти схему розташування дітей в класі. Найкраще зробити це на батьківських зборах.
Для виконання такого завдання батьків потрібно розділити на кілька груп і кожній роздати картки з необхідною інформацією про учнів без вказівки їх прізвищ. Дорослі повинні, орієнтуючись тільки на об’єктивні дані, розподілити місця за партами. На завершення слід обговорити всі отримані схеми і вирішити виниклі неузгодженості.
Огляд видів інтернет-небезпек та способів захисту школярів від них.
Інтернет вже майже повсюди. І це добре, адже він справді чудовий помічник. Але інколи він перетворюється на небезпечний лабіринт, у якому можуть заблукати навіть дорослі, що вже говорити про дітей! Цим занепокоєні як батьки, так і вчителі, але щоб боротися з ворогом, треба добре знати його в обличчя. Давайте поговоримо про небезпеку для дітей в інтернеті та способи її уникнути.
Загрози, пов’язані зі спілкуванням
Соціальні мережі та програми на кшталт Viber чи Skype популярні тому, що вони надають можливість миттєво обмінюватись повідомленнями будь з ким. І саме цією перевагою можуть скористатися злочинці. Вони добре обізнані з дитячою та підлітковою психологією, тому без особливих проблем входять у довіру.
1. Шахраї
Раніше шахраї та крадії стежили за людьми в режимі реального часу. Тепер завдяки соцмережам все стало набагато простіше. І якщо дорослі можуть бути обачними, то діти часто висвітлюють у соцмережах кожен свій крок. Також вони нерідко розміщують у вільному доступі номери телефонів та домашні адреси.
Так нечисті на руку люди дізнаються все про рівень статків родини, години відсутності вдома дорослих, час від’їзду у відпустку тощо. А інколи їм навіть не треба особливо напружуватись, просто додатися у друзі від виглядом однолітка та ініціювати спілкування – навіть ті діти, яким батьки постійно говорять про необхідність бути обережними, все одно можуть потрапити на гачок.
2. Групи смерті
Групи «Синій кит», «Червона сова» та інші – всі вони пропонують підліткам пройти своєрідні квести, при чому завдання передусім пов’язані з нанесенням собі шкоди. Останнє завдання «гри» – самогубство. Навіщо це адміністраторам груп? Все просто: завдання (а їх близько 50), потрібно знімати на камеру, самогубство – також. А у Darknet (анонімний сегмент інтернету, де сконцентровані спільноти, що займаються незаконною діяльністю) дуже багато людей, які ладні заплатити за подібні відео великі гроші.
Що зробити вчителю? Поясніть дітям, що відома усім заборона на спілкування з незнайомцями розповсюджується і на інтернет-простір. Тому розкажіть дітям ще раз, що їм треба бути обережними, наприклад, не викладати у соціальні мережі світлини, які можуть бути неоднозначно сприйняті, та більше того – нашкодити у майбутньому. Це вже не говорячи про те, що інформацією можуть скористатися злочинці, тому не варто приховувати від дітей, до чого може призвести необачність. А для наочності, продемонструйте їм тематичні відео, у яких добре показано, що може статися:
Що стосується груп смерті, то тут багато залежить від психічного та емоційного стану дитини. Звісно, підлітки, які не мають проблем ані в родині, ані в школі, ані в особистому житті, навряд чи стануть жертвами таких груп, а от якщо у дитини негаразди, то вона у зоні ризику. Тому вчитель, помітивши зміни у поведінці (дитина майже засинає на уроках, помітні ознаки депресії, на руках з’явилися рани тощо), має повідомити про це батькам та шкільному психологу. Іноді навіть проста розмова може допомогти вирішити проблему.
Загрози, пов’язані з різними видами залежності
Мабуть не має потреби зайвий раз казати, наскільки небезпечними є азартні ігри та наркотичні речовини. Підлітки у цьому випадку особливо вразливі.
1. Азартні ігри
Якщо ви думали, що програвати гроші у казино можуть лише дорослі люди, то ви помиляєтесь. Все починається зі звичайних комп’ютерних ігор, які користуються величезною популярністю у дітей. Вони грають, а на якомусь етапі дізнаються, що для подальших вдалих дій потрібно придбати певні предмети (ігрову зброю, знаряддя праці, стікери тощо). Але є проблема – вони не просто дорогі, а дуже дорогі, деякі можуть коштувати навіть тисячі доларів! Де звичайному підлітку взяти гроші? Виграти в онлайн-казино. Діти охоче вірять, що це можливо, тим більше що їх обманюють, наводячи приклади таких самих підлітків: «щасливчики» ведуть власні блоги чи YouTube-канали, розповідаючи, як їм вдалося досягти успіху.
У деяких казино діти роблять ставки не для того, щоб отримати гроші, а безпосередньо на предмети та скіли, потрібні для продовження онлайн-гри. Втім, платити за це все одно потрібно. Мета цієї величезної індустрії – виманювання грошей. Де дитині взяти кошти? Спочатку вона витратить кишенькові гроші, а потім, якщо вже наявна залежність, може почати красти у власних батьків. А потім виникає ризик і більш серйозних злочинів.
Обов’язково поговоріть про це з батьками ваших учнів. Багато хто навіть не здогадується, яку небезпеку несуть у собі такі звичні ігри. А отже, не може і завчасно попередити проблеми.
2. Наркотики
В інтернеті продається та купується все що завгодно, навіть наркотики. При чому наркоторговці навіть не ховаються: вони створюють закриті групи у соціальних мережах, а подеколи навіть повноцінні інтернет-магазини. Щоправда, знайти останні можна лише у так званому Darknet. Проте зі входом туди у сучасних підлітків не виникає складнощів. Вони обирають потрібну речовину, вносять гроші на рахунок продавця, а у відповідь отримують координати, за якими можуть забрати товар.
Що зробити вчителю? Проводити виховні години, розповідаючи про небезпеку наркотиків та азартних ігор. І знову ж таки – уважно слідкувати за поведінкою дітей. Прогули, неуважність, зниження успішності, постійний поганий настрій чи навпаки нездорова збудженість: все це погані ознаки. Поговоріть з батьками дитини та порадьтеся зі шкільним психологом.
Загрози, пов’язані з сексуальними злочинами
Проблема сексуальних злочинів існувала завжди, але з появою інтернету вона вийшла на новий рівень і стала більш загрозливою.
1. Педофілія
Тепер педофіли вистежують своїх майбутніх жертв через інтернет. Сторінки у соцмережах, де підлітки активно розміщують фото та інформацію про себе, дають таким людям широкі можливості не тільки для фантазій, а й втілення їх у життя. Вони вивчають інформацію на сторінці: чим дитина живе та що любить. Після цього вони створюють фейкові акаунти та починають спілкуватися з жертвою, яка нічого не підозрює. Входять у довіру, а потім намагаються призначити особисту зустріч. І нерідко їм це вдається.
2. Вимагання грошей за пікантні фото
Ще одна велика індустрія, що існує вже не перший рік. Схема дій злочинців схожа на попередню: вони починають спілкуватися з підлітками з фейкових акаунтів і намагаються максимально зблизитися. Звісно, спочатку вивчається сторінка у соцмережі, це дозволяє виявити найбільш вразливих
Як тільки дівчина чи хлопець повірять, що стали об’єктом цікавості персони протилежної статі, починається серйозна атака, ціль якої – отримати пікантні фото чи відео. Навіщо? Самі світлини злочинцям цікаві в останню чергу, головне: можливість отримати гроші через погрози викласти компромат у мережу та розіслати всім друзям чи однокласникам. Намагаючись уникнути ганьби, підлітки, які стали жертвами, будуть переводити злочинцям гроші знову і знову.
Що зробити вчителю? Варто зізнатися, що підлітки навряд чи будуть ділитися такими особистими речами з вчителем, проте говорити з учнями все одно потрібно. Це дуже делікатне питання, але разом з тим розмова має бути досить відвертою. Адже є речі, замовчування яких може призвести до жахливих наслідків. Покажіть школярам відео, які чітко демонструють, чим може закінчитися необачне інтимне спілкування з незнайомцями.
Радимо регулярно проводити виховні години на тему безпеки в інтернеті, але попередньо порадьтеся зі шкільним психологом з приводу того, як саме подати інформацію учням в залежності від віку. Раніше ми вже писали рекомендації щодо проведення подібних заходів.
Звісно, заборонити дітям користуватися інтернетом неможливо, до того ж більшою мірою це прерогатива батьків, з якими вчителю також варто спілкуватися на такі теми. Але повідомити про найпоширеніші загрози необхідно, можливо, це врятує когось з ваших учнів від необачних кроків.
Одна усмішка стимулює людський мозок так само, як отримання 16 тисяч фунтів стерлінгів готівкою – такого висновку дійшли британські дослідники. А ще усмішку можна прирівняти до 2000 плиток шоколаду. Лише оцінивши усмішки студентів на фотографіях у старому альбомі, дослідники університету Берклі змогли передбачити, наскільки благополучними вони стануть, яким буде їхнє подружнє життя і як вони будуть впливати на інших. Рон Гутман, засновник додатку про здоров’я HealthTap ділиться вражаючими результатами досліджень про силу усмішки.
Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування. Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх. Далі пропонуються поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.
1. Вербальний (словесний) булінг
Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).
Приклад: одна дитина каже іншій: «Ти дуже, дуже гладкий, просто як твоя мама».
Характерні ознаки: діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда.
Вік молодших школярів – вік загостреної чутливості. Перехід від дитсадкового милування, відчуття своєї унікальності до шкільної відповідальності та критики – складний для багатьох дітей.
Перший клас школи, як мінімум, є адаптаційним, перехідним на фізіологічному, емоційному, інтелектуальному та соціальному рівнях розвитку дитини. Під час будь-якого адаптаційного процесу для дитини важливим є ресурс, підтримка і авторитет «ведення», адже дитина дуже чутлива та уважна до того, хто стає для неї опорою.
Перший Учитель є шкільним «психологічним коконом», який може допомогти зміцнити, проявитися і розкритися потенціалу дитини. Важливо, щоб перший учитель давав приклад авторитетності (поваги, усвідомлення свого місця, емоційної компетентності та зрілості), а не авторитарності (тиску, емоційної оцінки та нав`язування правил).
Я часто на семінарах нагадую легенду про Мікеланджело і його дивовижну скульптуру Давида: на околицях Флоренції знайшли брилу мармуру, її пропонували різним скульпторам, але вони відмовлялись брати її до роботи, бо на брилі була тріщина. Тільки Мікеланджело взявся за неї. І власне з неї з`явився Давид. Коли скульптора запитали, як йому вдалося створити такий шедевр, він відповів: «Я відсік усе зайве».
У кожному з нас, у кожній нашій дитині є всередині цей «досконалий потенціал». Він часто ховається ЗА тим, що ми вважаємо «зайвим». Власне на цьому потенціалі важливо робити акцент у розвитку і вихованні. Коли ми дивимося на людину будь-якого віку, часто звертаємо увагу саме на його «розколини», «шерехатість», «вибоїни», забуваючи про те, що за всіма цими прошарками знаходиться його істинний вищий потенціал. Можливо, наша задача – батьків, учителів, психологів – допомогти дитині зберегти контакт з його потенціалом і допомогти зняти ті прошарки, які вже з`явилися – оцінки, переконання тощо, які від нього відділяють.
Коли ми робимо акцент на помилках – акцентуємо увагу на цих «розколинах». Коли ми звертаємо увагу на успіхи, на реальні досягнення, на те, що в дитині або в дорослій людині є цілісним – ми зміцнюємо контакт з потенціалом.
ЧОМУ ВАЖЛИВО ОБЕРЕЖНО ВИКОРИСТОВУВАТИ ЧЕРВОНУ РУЧКУ (ЯК І БУДЬ-ЯКИЙ ЖОРСТКИЙ ВИЯВ КРИТИКИ)?
Зошит, малюнок, будь-який авторський витвір – це продовження внутрішньої території, внутрішнього простору дитини. Тому те, що туди привноситься «ззовні» (правки, пов’язані з діями або оцінка старанності), часто сприймається не логічно, а емоційно, іноді як вторгнення на внутрішню територію – і переноситься на самовідчуття, на ставлення до себе самого.
У дітей розвивається схильність до так званої «шкільної тривожності» – страху зробити будь-яку помилку. Чим більше вчитель, батьки, сама дитина фіксуються на помилках (а не на тому, що важливо закріпити у знаннях або на тому, що вже в неї виходить), тим більшим стає страх припуститись нової помилки. У такі моменти відключається неокортекс дитини й активується рептильна частина мозку, відповідальна за реакцію на стрес (її називають «бій-біжи-замри»), – а не за сприймання нової інформації. Будь-який розвиток відбувається тільки за умови відчуття безпеки і спокою.
Дитині важливо отримувати досвід, тому помилятися – МОЖНА! Ці знання сприяють розвитку особистості та розширенню меж її потенціалу. Залежно від психотипу діти по-різному поводяться: одна дитина може боятися припуститись помилки – і це призведе до невротичної напруги; інша з часом, щоб уникнути надмірної напруги, – припинить звертати увагу на помилки.
Те, на що звертається більше уваги, активніше проявляється і несвідомо використовується. Часто діти несвідомо починають привертати до себе увагу саме «неуспішністю».
Кожній дитині (і дорослому) під час засвоєння нового важливо мати опору, ресурс, від якого можна відштовхуватися. Ця опора – успіх, дещо вже засвоєне, те, що вже виходить.
Червоний колір сприймається як сигнал світлофору «СТОП», як обмеження і вияв авторитарності. Дитині часто складно перейти до нової дії після того, як вона побачить у зошиті червоне обмеження – оцінку. Продуктивніше використовувати два кольори ручки – червоний і зелений. Зеленим підкреслювати або виділяти те, що зроблено ідеально, червоним те, на що треба звернути увагу. Важливо, щоб зелених позначок було приблизно вдвічі більше, ніж червоних.
Діти дуже адаптивні, вони звикають до будь-якої запропонованої системи. Багато поколінь школярів виросло і стало професіоналами. Питання в тому, наскільки вони залишились у контакті зі своїм потенціалом, наскільки радісними і підтримуючими залишились їхні шкільні спогади. Шкільний час – це велика частина життя дитини, наскільки високою є її самооцінка, наскільки вона сприймає себе успішною та щасливою.
ДІТИ 6-9 РОКІВ (НАСПРАВДІ, ДІТИ БУДЬ-ЯКОГО ВІКУ, АЛЕ ДІТИ ЦІЄЇ ВІКОВОЇ КАТЕГОРІЇ – ОСОБЛИВО) МАЮТЬ ПОТРЕБУ (ОКРІМ БАЗОВИХ – БЕЗПЕКИ, ЛЮБОВІ, РОЗВИТКУ):
У відчутті належності до сім`ї, класу, групи. На питання, які турбують дитину, важливо відповідати, ініціативу – підтримувати, успіхи і починання заохочувати.
У підтримці, бо коли не отримують схвалення або стикаються з поразкою, часто відступають. Всілякі схвалення підтримують самооцінку, стають платформою для подальшого зростання. Але важливо, щоб ми звертали увагу на реальні досягнення, робили акцент на тому, що дитина сама доклала зусиль та отримала задоволення від процесу – і саме тому результат вийшов чудовий. Важливо відчувати різницю між похвалою та підтримкою. Похвала – оціночна, у ній часто звучать слова "гарний/кращий", а підтримка робить акцент на зусиллях дитини. Від похвали діти починають залежати – а підтримка додає їм упевненості та сил, вона важлива і приємна, але не викликає залежності.
У спокійному будуванні кордонів, чіткому визначенні правил, зупинці агресії, захисті від тролінгу, проясненні ситуації.
У безпеці – фізичній, емоційній, кордонів особистості.
У контакті з авторитетом. Дитині цієї вікової категорії потрібен (окрім батьків) дорослий друг-наставник, тьютор. Але важливо пам`ятати, що якщо такий контакт раптово переривається або змінюється тональність, у дитини виникає відчуття, що її зрадили.
У довірі. Якщо дитина раптом в особистому контакті ділиться приватною інформацією, важливо дякувати за довіру і зберігати етику довіри.
У контролі. Якщо завдання є, його потрібно перевірити. Якщо правило встановлено, за його виконанням треба стежити.
У неупередженості. Поганих дітей не буває – є діти, яким погано.
У грі, можливості грати. Це – можливість зберегти контакт з творчим потенціалом.
