Я народився у часи, коли моя країна, ще молода та недосвідчена, була поставлена перед вибором: залишитися у сім'ї “братніх народів”, чи вирватися з замкненого кола, в якому блукала на протязі віків, та зайняти своє заслужене місце серед країн Європи. Роки йшли, а ми все ніяк не могли вирішити.
Думки українців розділилися. Кожна сторона приводила переконливі аргументи, у кожної позиції були свої позитивні й негативні аспекти. Я пам'ятаю як ще півтори роки тому тривали запеклі дискусії, а гасло “Україна це Європа” не кожен вважав правдою. Пам'ятаю і як багато людей вірили ідилічним картинам “русского мира”, про які нам по телебаченню розповідали різноманітні кисельови. Пам'ятаю я і день, коли почалася Революція Гідності — подія, яка ввійшла в історію як тріумф демократії та народного волевиявлення. Відверто кажучи, спочатку я сприймав усе, що відбувалося на майдані з деяким сумнівом — можливо, знову ж-таки через те саме російське телебачення.
Але потім я зрозумів: Україна зробила свій вибір, правильний вибір, і ніхто вже не посміє піддавати його сумніву — адже це б означало плюндрувати та зневажати пам'ять тих, хто загинув на барикадах, відстоюючи цю ідею. І це змінило щось у наших серцях. Щось таке світле та величне оселилося у наших душах, що, здається, настав час, про який мріяв Шевченко.
Отже, сталося те, чого так довго чекав кожен свідомий громадянин України. “Йдемо в Європу!” - промовляють з високих трибун красномовні політики. “Йдемо в Європу!” - вторять їм у патрітотичному запалі мільйони українців. Та я дивуюся, невже ніхто ніколи не замислювався над тим, що означає це саме “йдемо”? Сто відсотків території нашої держави знаходиться на європейській землі. Крім того, за деякими даними, географічний центр Європи знаходиться не у Франції чи Німеччині, а у нашому Закарпатті. Чи можна сказати, що це робить нас більш європейцями, ніж тих самих ісландців? І чи означає це, що на, по суті, не потрібно нікуди йти, адже ось вона, Європа — у нас під ногами? Я вважаю, що ні. Чому? Тому що на мою думку, той зміст, яке ми останнім часов вкладаємо в поняття “європеєць” значно ширший, ніж просте словникове визначення “людини, яка народилась або проживає на території Європи”.
“Я — європеєць! Ми всі європейці!” - гордовито говорить чи не кожен мій співвітчизник. Це добре, тому що це означає, що ми розуміємо своє право на життя в Європі. Це право здобули нам герої Небесної Сотні. Але перш ніж гучно промовляти такі слова, я б порадив кожному подивитися навкруги. Чи схожі люди, що оточують тебе, на європейців, на тих європейців, яких усі ми малюємо у своїй уяві — щасливих, привітних, толерантних, увічливих? Чи схожий на них ти сам? Упевненість поступово зникає, а твердження раптово перетворюється на запитання: “Я європеєць?”. Тут уже є над чим подумати, чи не так?
Я хочу зауважити, що ні в якому разі не намагаюся оспорювати вибір, який ми зробили на користь Європи. Я зовсім не думаю, що ми не європейці, що ми не гідні називатися ними. Що я хочу донести до вас, так це те, що кожен з нас має гарно “покопатися” у собі та добре подумати: “Чи європеєць я?”. Або навіть краще: “Що я зробив, щоб наблизити Україну до Європи?”. Особисто я вирішив для себе так:
“Я європеєць, тому що я поважаю думку інших людей. Я толерантний до людей з іншим кольором шкіри, віросповіданням та сексуальною орієнтацією.
Я європеєць, тому що я зберігаю, поважаю та примножую сімейні та культурні цінності — як українські, так і європейські.
Я європеєць, тому що я ввічливий та відкритий для спілкування з людьми.
Я європеєць, тому що я вмію жити у багатонаціональному суспільстві.
Я європеєць, тому що я освічена людина, і завжди готовий отримати нові знання
Я європеєць, тому що я вільно володію англійською — мовою міжнародного спілкування.
Я європеєць, тому що я дбаю про довкілля. Я не кидаю сміття на вулиці, а утилізую його та віддаю на переробку.
Я європеєць, тому що мені небайдужа доля моєї країни і я беру активну участь у її житті.”
І ось коли кожен українець, повторивши про себе цю “мантру”, зможе відверто сказати “це про мене!”, наша країна стане по-справжньому європейською.
Тема уроку: «Розкажемо Європі про себе» Автор Кулик Ілона Юріївна Конспект і презентацію ви можете скачати в кінці сторінки. Тема уроку: «Розкажемо Європі про себе....
